Національно-визвольний рух на Закарпатті не був настільки організований та масовий, як у Галичині. Проте чимало документів та фактів є доказом того, що й тут боролися за незалежність України. У Колочаві яскравим прикладом цього є діяльність групи Михайла Штаєра.
У 1949-1957 роках минулого століття декілька колочавських юнаків виявили незгоду з радянським режимом і втекли до лісу. Згодом до них приєдналися й інші. Групою із шести осіб керував Михайло Штаєр. Хлопці здійснювали різноманітні рейди проти влади, шукали контактів з ОУН-УПА, носили однострої з тризубом, встрявали у перестрілку з каральними органами та складали патріотичні вірші. У своїх записниках вони писали: «Най жиє Самостійна Україна, за яку ми ся боремо, проливаємо свою кров…»
Внаслідок вдалого маскування борців за вільну Україну, їх майже 10 років не могли затримати органи НКВС-КДБ. Спритність та кмітливість Михайла Штаєра у поєднанні з доброю інтуїцією допомагали йому тривалий час вдало уникати хитромудрих пасток радянських ловців інакомислячих громадян.
У музеї «Бункер Штаєра» відображено умови проживання колочавських повстанців, зібрана зброя, обмундирування тих часів, є фотографії повстанців та їхні патріотичні вірші. Таких «криївок» колочавці мали декілька, розташовані вони були далеко в горах, поміж дерев.
Музей створено аби показати в яких умовах жили роками колочавські дисиденти.
Бункер викопаний у землі і має розміри 2,5 м довжини та 1,5 м ширини. Димоходом служила смерека, через дупло якої виходив чад та розвіювався поміж верхівок дерев. Струмочок, що протікав через весь сховок правив за каналізацію, окремо була криничка для води. Їжу готували на буржуйці. І все це під землею….
У такій криївці повстанці жили всю зиму, практично не виходячи зі схованки. Вхід був вдало замаскований гілками та листям. Навіть тепер знайти бункер-музей у лісі без провідника дуже складно. Та потрапивши до нього Ви можете на собі відчути в якій атмосфері місяцями перебували хлопці з лісу, детально ознайомитися з умовами проживання, а якщо замовите театралізоване дійство – то навіть особисто з ними зустрінетесь.
Сайт «Колочава»