Українські Карпати – це частина гірської системи східних Карпат, що поділяються на зовнішні східні Карпати та внутрішні східні Карпати на Заході України.
Довжина Карпат становить 280 кілометрів, ширина понад 100 км. Окрім Закарпатської області, ці гори займають ще й територію Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Площа понад 24 тис. км². Гірські хребти, розділені поздовжніми куточками та розмежовані глибокими поперечними долинами і простягаються переважно з північного-заходу на південний-схід.
Карпати вважаються молодоими горами. Їхній вік близько 1,2 млрд років. Вчені кажуть, що з кожним роком «Карпати» ростуть на кілька сантиметрів вгору.
Українська частина Карпат складає лише 10,3 відсотка від їх загальної площі, але тут зосереджено понад півтора тисячі об'єктів природно-заповідного фонду, площею майже півмільйона гектарів (8,6 відсотка). У Закарпатті знаходиться 457 об'єктів природно-заповідного фонду на площі 151 тис. га (11,7 відсотка), серед яких Карпатський біосферний заповідник, Ужанський національний природний парк, Національний природний парк "Синевир", Регіональний ландшафтний парк "Зачарований край", 18 заказників загальнодержавного значення, 25 заказників місцевого значення, 9 пам'яток природи загальнодержавного значення, 365 пам’яток місцевого значення.
Карпатські гори служать «домівкою» для 18 мільйонів чоловік, формують спосіб їх життя, визначають соціальну, економічну та культурну структуру великої кількості міст та сіл. Саме на території Карпатських гір проживають лемки, бойки, гуцули та інші народи.
Рельєф. Абсолютні висоти гірської системи коливаються від 120—400 м біля підніжжя гір до 500—800 м у міжгірних улоговинах та 1500—2000 м вздовж основних хребтів. Найвищі вершини українських Карпат: гора Говерла (2061 м — найвища точка України), Бребенескул (2032 м), Піп Іван Чорногорський (2028 м), Петрос (2020 м), Гутин Томнатик (2016 м), Ребра (2001 м) — зосереджені на масиві Чорногора.
У геологічній будові переважає крейдово-палеогеновий фліш, трапляються виходи юрських вапняків, палеозойських кристалічних сланців. Неогенові вулканогенні утворення представлені андезитами, базальтами та їхніми туфами.
Природа українських Карпат представлена складною системою територіальних одиниць. Вони утворюють високогірний, середньогірний, низькогірний та передгірський яруси. Серед корисних копалин в Карпатах, найбільше значення мають нафта, природний газ, озокерит, сірка, мінеральні лікувальні води.
Клімат. Клімат українських Карпат помірно-континентальний, теплий, як для гірської місцевості, з циклонічними та антициклонічними вторгненнями атлантичного повітря. Температура найтеплішого місця (липень) у передгір'ях +18…+20°C, у високогірному ярусі +8…+10°C, найхолоднішого (січень) — відповідно −3…−6°C і −8…−9°C. Карпати — найвологіше місце в Україні: найбільше дощів — навесні і влітку, снігу — взимку. Кількість опадів від 500—800 мм у передгір'ях і до 1600—2000 мм на найвищих хребтах. Весною сніг доволі таки довго лежить на округлих вершинах гір.
Після дощів і танення снігу вода потоками збігає з гір у долини й часто спричиняє повені. В умовах достатнього та надмірного зволоження формується густа (до 1,5 км/км²) гідрографічна мережа — численні витоки Тиси, Дністра і Пруту. Вони належать до річок мішаного живлення з переважанням дощового. Режим паводковий протягом усього року. Після дощів і танення снігу вода потоками збігає з гір у долини й часто спричиняє повені. В давньольодовиково-високополонинських ландшафтах збереглися невеликі досить глибокі карові озера (Бребенескул, Верхнє, Несамовите, Ворожеське, Апшинець та інші). Найбільшим з озер обвального типу є Синевир. Трапляються залишки штучних водойм — гатей.
Рослинний світ
Висотна ландшафтна диференціація рослинного і ґрунтового покриву досить чітко виражена.
Біля підніжжя на низькогір'ях та горбогір'ях, на схилах гір, росте листяний ліс. Його утворюють осередки первинних дубових лісів, які доповнюють граб, липа, клен, бук. Вище з'являються хвойні дерева — ялиця і ялина європейська (смерека). З листяних переважає бук. Ліс стає мішаним. Підлісок листяного і мішаного лісів утворюють кущі малини, ліщини, ожини, шипшини. На узліссях і галявинах ростуть трав'янисті рослини, більшість з них лікарські. Під деревами багато грибів: білих, підберезовиків, підосичників, маслюків, опеньків. Гірсько-лісові буроземи на схилах середньогірно-полонинських та давньовулканічних ландшафтів. Карпатським лісам властиві такі домішки порід: граб, явір, ясен, зрідка береза і кедр. Лісистість гір перевищує 50 %.
Тваринний світ.У фауні Українських Карпат переважають представники лісового комплексу. Зустрічаються олень благородний, заєць, лисиця, вовк, ведмідь бурий, кіт лісовий, рись, куниця, видра, дика свиня, борсук, білка. Серед ендеміків: білка карпатська, полівка снігова. З птахів — тетерук, орябок, дятел строкатий і чорний, синиця чорна і чубата, лелека чорний, орел, беркут, шишкар ялиновий, змієїд, багато співочих перелітних птахів. Ендемічний вид — глухар карпатський. Плазунів і земноводних у горах не багато видів: саламандра плямиста, тритон карпатський, полоз лісовий, ящірка живородна, жаба прудка і квакша. У швидких гірських річках водиться форель.
Природоохоронні території Українських Карпат служать науковими природними лабораторіями, виступають як модельні об'єкти для сталого розвитку. У своєму складі вони мають заповідні зони, що надійно охороняються для збереження біологічної різноманітності та моніторингу мінімально порушених екосистем, проведення нешкідливих досліджень та іншої діяльності, яка мало впливає на природні екосистеми (наприклад, екологічна освіта). У кожному масиві визначені буферні зони, які прилягають до абсолютно заповідних ділянок і використовуються, як правило, для рекреації, екотуризму, екологічної освіти та з метою прикладних та фундаментальних досліджень.
У біосферному заповіднику та національних природних парках Українських Карпат, в тому числі на Закарпатті, великими є зони антропогенних ландшафтів та рекреації, в яких здійснюється традиційне господарювання, тобто ведеться сільське і лісове господарство, розміщені поселення людей, розвивається туристична інфраструктура. Саме тут відпрацьовується модель регульованого природокористування, а місцеві громади можуть брати участь в управлінні та довгостроковому використанні ресурсів цих територій. Такі моделі природокористування повною мірою відповідають міжнародним стандартам, є достатньо гнучкими і дають можливість приймати творчі рішення в різних ситуаціях.