Репинне (рос. Репинное, словац. Repiňe, угор. Repenye) — село в Україні, Закарпатській області, Міжгірському районі. Розташоване в долині річки Репинка між селами Келечин і Сойми за 10 км від районного центру (Міжгір'я) і за 144 км від обласного центру (Ужгород). Найближча залізнична станція - Воловець, розташована за 30 км від села.
Населення -1 144
Історія
Перша писемна згадка про село датується 24 лютого 1457 р. Ця дата вважається днем заснування села.
15 жовтня 1944 р.село було звільнене від німецько-фашистських загарбників. Також цей день вважається Днем села.
Культура
В селі є пам'ятник архітектури - дерев'яна греко-католицька церква Святого Великомученика Дмитра (на фото) (ΧVIII ст., мармарошська готика) збудована у 1780 р. За радянських часів церкву намагалися спалити, але місцеве населення не дало цього зробити. В селі була ще одна, православна, церква, яку радянська влада все-таки знищила. На сьогоднішній день в селі будується нова православна церква.
В Репинному є загальноосвітня школа I-III cт., дитячий садок, центр дозвілля (клуб), сільська бібліотека.
Персоналії
В селі народилися Володимир Фединишинець - поет, письменник, публіцист, член Національної спілки письменників України, один із зачинателів русинського руху в Підкарпатській Русі та Юрій Федорович Бряник - поет, письменник, публіцист, обранець народу - до ос-таннього часу депутат Міжгірської районної ради народних депутатів, ветеран Великої Вітчизняної війни. Свої вірші, легенди, нариси публікував у районній та обласній пресі, за його участі письменник Пастушенко видав повість " Під мечем Дамокла " де відображена визвольна боротьба верховинського народу під час окупації Закарпаття чеськими та австро - угорськими окупантами. За період творчої діяльності письменник тісно співпрацює з міжнародною організацією " Просвіта ", де бере активну участь у семінарах та зустрічах з зарубіжною творчою інтелігенцією та представниками української діаспори за рубежем. У Репинській середній загальноосвітній школі у одному з класів знаходиться куточок, присв'ячений життєвому шляху та творчій діяльності поєта Міжгірщини та Закарпаття. У його творчому доробку понад півсотні записаних легенд Закарпаття, які,на жаль, на сьогоднішній день знаходяться у рукописному варіанті. З двох збірок поетичних творів поета за його життя видана тільки одна під назвою " Голос верховини " у 2004 році, друга до цього часу знаходиться на редагуванні у Міжгірському районному відділі освіти і за обіцянкою тодішньої Міжгірської районної державної адміністрації посприяти виданню книги - до цього часу знаходиться у рукописному варіанті, так і не дійшовши до широкого кола читачів.Є надія, що нинішнє керівництво району не передасть в забуття творчість місцевих самородків, які є вихідцями з простих селянських сімей, але зуміли піднятись в своїй творчості на міжнародний рівень і їх знають і цінять не тільки в Україні, а й за рубежем.
Легенди про Репинне
- "Одного разу йшов чоловік пішки із Соймів до Пилипця. За плечима він ніс важку торбу. Через свою ношу він був змушений часто перепочивати. Але вже темніло і він зрозумів, що додому не дойде, а прийдеться йому заночувати десь недалеко від дороги. Скинув він торбу, пішов оглянув місцину і знайшов собі підхоже місце під вербою. Він розпалив вогнище , закурив піпу і почав лаштуватися на нічліг , поклавши торбу під голову. Проте заснути не міг , бо чи то муляла торба, чи рипіла стара верба – він і сам не розумів. Кожен раз, як проходив він це місце, то згадував про вербу, як вона рипіла. А згодом тут і поселився. Від того й пішла назва села , яке зараз називається Репинне".
- "Було то років триста тому. Втік від пана десь від Хуста один бідняк, голий, босий. Хотів утекти так далеко, аби його панські слуги не знайшли. Дороги сюди ще не було, і йшов він берегом ріки. Ніч його застала на одному лужку, коли вже порядно відмахав від села Соймів. Ліг спати на тім лузі під вербою.Подув уночі вітер — і зарипіла верба. Рип та рип. Усю ніч рипіла. Не було бідному спання. Рано встав, обдивився — полюбилося місце. Подумав собі: можна й колибу ставити. Одна біда, що верба рипить. Та цьому можна зарадити. Взяв чоловік сокиру — зрубав вербу.— Ну, тепер порипи мені,— каже. Зробив колибу, почав господарство заводити. Та першу ніч і рипіння верби не забув. Тому те місце прозвав Репинним. Так потім і село стало називатися".
Цікаві факти
Існує цікавий факт щодо назви села. У радянський час (70-ті рр. ХХ ст.) виникла ідея перейменувати населений пункт на Квіткове через багатство квітів у садибах, чим славився населений пункт. Але громада відстояла назву Репинне, бо, мовляв, як предки нарекли, так і має бути.
<<Міжгірський район
<<Населені пункти Закарпаття
Якщо Ви володієте детальною інформацією(матеріали, фотографії тощо) про населені пункти Закарпаття і бажаєте, щоб про ваше село чи містечко знало все Закарпаття та Україна, то надсилайте інформацію на нашу електронну скриньку Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.