Чи знають ужгородці, що в місті мінеральна вода тече із крана і набрати її можна безкоштовно?
Проте багатьом відомо про дендросад Лаудона у сквері міської дитячої лікарні на вулиці Раковці. Саме там, у каплиці й знаходиться незвичний кювет.
Памятка садо-паркового мистецтва є унікальною сама по собі, а те, що в ній є дивовижне джерело – робить її взагалі безцінною.
zakarpatpost.net теж скуштував мінеральну воду і на смак вона виявилася справді смачною. До речі, не випадково кювет знаходиться в одному дворі з оздоровчим закладом, а капличку названо іменем Пантелеймона, який вважається цілителем. Справді мінеральній вода наділена винятковими лікувальними властивостями, адже в її складі є і хлориди, й сульфати, й залізо, і гідрокарбонати, і кремнієва кислота й інші компоненти, що повертають здоров’я, зміцнюють імунітет та допомагають справлятися з різними недугами.
Цікаво, що поруч із капличкою ростуть рідкісні дерева, серед яких гінкго дволопатеве, бук лісовий (ряболистий), сосна чорна (австрійська), кипарис болотний, криптомерія японська, тис ягідний, магнолія Суланжа та інші.
Зі слів доньки першого міського голови ужгорода, відомого краєзнавця Петра Сови, мінеральну воду в обласному центрі Закарпаття люди використовували для зцілення давно.
«У тій воді купалися, але в місті не було бюветів, де люди її пили. Такі з’явилися вже в радянські часи, коли почали активно вивчати родовища. Я не знаю, чому закрилася купальня на вулиці Підградській. Пізніше на її місці стояв лише невеличкий павільйончик, де можна було набрати воду. Однак він не мав великої популярності, бо був ніби трохи схований. Пізніше, пам’ятаю, його навіть переобладнали в магазин, який торгував кондитерськими виробами. Набагато більше людей приходило попити воду до бювету біля хімічного факультету тоді ще УжДУ. Він був квадратний, з чотирьох боків стирчали краники. Пити було не дуже зручно, не можна було й набрати воду до великої посудини. Тому мій батько приходив з великими пляшками в один із двориків навпроти хімфаку. Там майже в кожному дворі були свої краники, з яких витікала мінеральна вода. Набирати там її можна було скільки хочеш», – наголошує Світлана Совіна.
